Структура уроку

Важливою умовою формування особистості школяра, його пізнавальної активності є система оцінювання і стимулювання навчальної діяльності.

До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу коригуючу функції) і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та взаємне оцінювання.

Саме оцінка розглядається психологами і педагогами як стимул: гарна оцінка є заохоченням, а погана – покаранням.

Проте,погана оцінка чи гарна, може завжди бути чесною?

Чи можна зробити так, щоб учні не боялися оцінки?

Напевно, можна , але за однієї умови – оцінка має бути справедливою! А як вона може бути несправедливою, виникає друге питання, якщо існують критерії оцінювання навчальних досягнень учнів ? Так, існують, але якщо не приймати позицію педагогіки толерантності з її основним гаслом «Ми всі рівні!», тому, що вона породжує помилкове розуміння справедливості як рівного ставлення до різних учнів.

Можливості психічного та морального зростання різних учнів, різних учнівських колективів – нерівні, що зумовлено багатьма факторами, тому справедливим є й різне ставлення до різних школярів, різних колективів. «Не можна з усіма поводитись однаково, так само як лікарям не можна усіх хворих лікувати одним способом...».

Звернімо увагу на сам урок, його побудову:

Скільки часу, в середньому, ми витрачаємо на :

Організацію класу – 1 хв

Актуалізацію опорних знань – 5 хв

Мотивацію навчальної діяльності – 2 хв

Оголошення теми і мети уроку – 1 хв

Вивчення нового матеріалу – 5-8 хв

Практична робота – 15-20 хв

Підсуиок уроку (Демонстрація учнівських робіт, обговорення та оцінювання) – 5-8 хв

Так структура традиційного уроку образотворчого мистецтва за якою ми звикли працювати, має логічний початок і завершення аналізом та оцінюванням творчих робіт учнів. Домашнє завдання звучить : принести.....

Як бачимо близько 20 хвилин залишається на виконання практичної роботи учнями. Чи може вистачити часу для творчої активності учня? Так, може. Але не кожному учневі. Творчу активність можна розглядати як натхнення. Натхнення характеризується підвищеною загальною активністю людини. Творчість у будь-якому виді діяльності, матеріальної чи духовної тим і відрізняється від звичайної роботи, що захоплює всю людину, тобто єднає і організовує її фізичні і духовні сили в одне ціле. Без такої цілісності, зібраності творчих сил і можливостей людини діяльність виявляється неповноцінною, і не може бути результативною.

Лише на хвилину уявіть себе на місці Ваших учнів: вам повідомлена тема уроку, його мета і завдання. Ви вже налаштовані на виконання практичної роботи, у Ви уявляєте художні образи (на це теж іде час), Ви починаєте відтворювати задум, у ході образотворчої діяльності у Вас з’являються нові ідеї, Ви повністю погрузилися у творчий процес і саме на цей момент звучить (звичайно не для всіх) вирішальне слово вчителя: «Роботу завершено. Підведемо підсумок уроку аналізом робіт та оцінюванням ваших досягнень.» . Хіба це не вирок творчості? Коли у вас ще скільки нереалізований ідей?

«Робота незавершена... вчитель цього не розуміє... А я ще можу...». - На мій погляд, це жорстоко, кожний учень має право на завершення роботи! Проте , «вирок» винесено... Оцінка поставлена , на мій погляд, не об’єктивно...

«Я можу більше, але кожного наступного уроку я чую ті ж самі слова, ... навіщо напружуватися? Вчитель – це секундомір і не більше, що встигну намалювати, просто так, те і буде. Вчителя зовсім не хвилюють мої переживання, йому байдуже до мого задуму, а жаль!..., я би міг намалювати...»

Не кожна дитина за 20 хвилин спроможна реалізувати весь свій творчий потенціал і це зумовлено не лише фактором «натхнення». Варто пам’ятати, що всі учні різні, у кожної дитини по різному розвинуто окомір, орієнтування в просторі й у часі, точності й тонкості розрізнення кольору, світла й тіні, форми. Розвиток рухової сфери у кожної дитини також різний.

На мою думку, враховуючи психічні та фізичні особливості школярів, варто було дещо змінити структуру уроку і перенести демонстрування та оцінювання творчих робіт на початок уроку. Цим самим ,надати можливість кожному учневі завершити роботу, можливо, навіть в умовах більш сприятливих для творчості.

Тому І етап уроку образотворчого мистецтва пропоную назвати »Художня рада» до якої учні готуються вже під час перерви, виставляючи свої роботи для перегляду і оцінки. Право оцінювання надається однаково як вчителю так і учням. Найвищий бал 12 – одноголосно присвоюється тій роботі, яка найбільше вразила учнів своїм виконанням, звичайно, якщо вона відповідає вимогам поставленого завдання. Далі оцінки виставляються на 11, 10, 9 ... балів тощо

Як свідчить практика такого роду оцінювання навчальних досягнень учнів тягне за собою ще ряд позитивних моментів: майже завжди 100 % дисципліна підготовки до уроку, кожного наступного уроку більшість учнів намагається досягти вищого результату, отже в школярів зростають вимоги ставлення до творчого процесу. Весь творчий процес набуває рис педагогічної технології «Створення ситуації успіху» . (Додаток 1)

Урок розпочато. Створено позитивний психологічний мікроклімат, який сприятиме подальшому творчому процесу учнів.

Проте такий спосіб оцінювання має і свої недоліки, якщо в класі є учні, які зовсім далекі від образотворчої діяльності. Вони щоразу зазнають невдач. Як правило це діти з емоційними порушеннями до яких належать агресивні діти, емоційно-розгальмовані діти або занадто сором’язливі, образливі, уразливі діти.

Під час оцінювання таких дітей доцільно запропонувати їм додаткові форми роботи, наприклад, підготувати повідомлення, що відповідає тематиці.

Додаток 1

з педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створено можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і класного колективу в цілому;

з психічної точки зору успіх – оптимальне співвідношення між очікуванням оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх;

констатований успіх – школяр фіксує досягнення, радіє йому. Успіх відбувся, створив у дитини чудовий настрій, дав їй можливість пережити радість визнання, відчуття своїх можливостей, віри у завтрашній день;

очікування особистості – перебування особистості у стані припущення, надії, сподівань, що щось станеться, з’явиться;

передбачений успіх – дитина очікує на успіх, сподівається на нього. В основі такого очікування можуть бути і обґрунтовані надії. Однак якщо очікуваного успіху не відбулося, то на усунення можливої реакції може піти багато зусиль, часу та енергії, бо наслідки «нездійсненого чуда» буває важко навіть передбачити;

ситуація – поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, які спонукають його до будь-яких дій;

ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. Ситуація успіху - це те, що може організувати вчитель для успішного навчання учня і досягнення ним радості;

стан неадекватного оптимізму – проявляється у значній переоцінці своїх сил, можливостей. Може виникнути після низки успіхів, що дістали суспільне визнання. Формується через поступове завищення самооцінки на основі некритичного ставлення оточуючих та призводить до прагнення здобути успіх за всяку ціну;

стан тривожного очікування – такий стан дитини, при якому вона перебуває в постійному стресі очікування події, невідомої за результатом. Він виникає не миттєво, а формується поступово, підсвідомо, в результаті постійного нашарування будь-яких невдач, конфліктів, попередити або швидко ліквідувати які не вдається. Тягне за собою зміну попередньої поведінки та сприйняття особистості;

узагальнювальний успіх- очікування успіху стає поступово стійкою потребою;

успіх – це удача в діяльності, досягнення якихось результатів, суспільне визнання особистості. Залежно від того, ким і як підготовлений, чим вмотивований, як підтримуваний, він може бути очікуваним та неочікуваним, підготовленим та непідготовленим, короткочасним та тривалим, періодичним та частим, миттєвим та стійким, направленим на подальше життя людини.

ФОРМУВАННЯ САМООЦІННОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ТАБЛИЦЬ ІЗ КРИТЕРІЯМИ

А.М. Мірошникова, учитель образотворчого мистецтва Запорізької загальноосвітньої школи № 3

Графіка